Бистрицький Євген. Європи на Майдані більше, ніж чимало де в ЄС // Країна. — 2014. — 9 січня. — № 1 (204). — С. 25-27.

Головна    





Євген Бистрицький

«Європи на Майдані більше, ніж чимало де в ЄС»


[Інтерв’ю журналу «Країна», 2014, 9 січня, № 1 (204).]



Яким Майдан увійде в історію України?

— Колись у підручниках писатимуть: «велике стояння на Майдані», «завершення помаранчевої революції», «входження України в європейську спільноту». Основне значення концентрується в одній точці — країна входить в Європу. Російський прем’єр Дмитро Медведєв справедливо сказав, що відбувається «тектонічний злам». Євразійський материк розколюється на дві частини, одна з них відходить до Європи. Під час такого зламу розколюється земна кора і відбувається вулканічний викид, тече лава. Тобто є момент хаосу. Так само і на Майдані: у його бурлінні достворюється Європа.


Як суспільство може перетворити енергію Майдану на щось стале і корисне?

— З нього мають вирости конституційноправові засади нового політичного ладу. Це тяжко зробити, бо після викиду лава повинна сформуватися. Вимоги Майдану треба легітимізувати. Потрібні правові зміни. А це можна зробити лише через парламент: або частина з більшості почнуть голосувати з меншістю, або — перевибори до Верховної Ради.

Без цього Майдан видихнеться. Опозиція має висувати реалістичні плани дій, а не кидати: «Банду геть!»


Як довго стоятиме Майдан 2014 року?

— Може стояти, доки його вимоги не будуть виконані, тобто безкінечно, як намети біля Печерського райсуду. Це може бути дві-три тисячі людей.


Що може стати платформою для переговорів?

— Невідомо чим закінчаться організовані Леонідом Кравчуком «круглі столи». Вони  відбуваються без узгодженого порядку денного. Опозиція прийшла, щоб просто заявити свою незгоду. Присутні громадські активісти не відображали думки Майдану. Також не було представників великого бізнесу.

Водночас лідерам варто пам’ятати, що круглий стіл не дасть дорожню карту чи план дій. Проте може закласти основи, принципи для них. І нарешті настане 2015 рік. Президент має бути і буде інший.


Тобто шансу переобратися на другий термін у Януковича нема?

— Після цього Майдану — нема.


Чи є бачення майбутнього України в політичної еліти?

— Майдан загострив протиріччя всередині влади. По суті, правляча верхівка підлаштовується під ситуацію, бо ще не зробила власного вибору. Коливається з кількох причин. Основна — передчуття, що шлях до Європи змушуватиме змінювати методи управління. Доведеться ставати прозорішими, підзвітними, іншими, рахуватися з громадською думкою. А вони хочуть керувати закрито, на власний розсуд, жити в радянській традиції, де можна бути корумпованим. Але відчувають, що в майбутнє з цим не зайдеш. Це основна причина, яка загальмувала підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.


Раніше чи пізніше їм доведеться робити вибір, змінюватись.

— Так. У першу чергу — через міжнародний тиск, глобалізацію, збільшення прозорості в усьому світі. Припустимо, запровадять санкції до окремих керівників та олігархів країни. Це означає, що їхні капітали не зможуть долати всі кордони. Вони що — тільки в Росію та Азію їздитимуть? Їм доведеться змиритися з тим, що Україна — частина Європи. Історично, географічно і по цінностях.


Під час політичної кризи загострюються всі протиріччя. Як їх зняти і змінити мову ненависті на мову доброзичливості?

— В Європі почали говорити про інклюзивну демократію. Це думки про майбутнє. Вона враховуватиме навіть інтереси найменших меншин у політичних рішеннях. Ми ж ще не пройшли шлях до демократії участі, що передбачає постійний діалог влади, політиків із суспільством. У нас нема навіть реального контакту між опозицією, лідерами провідних громадських організацій.


Як дійти до цієї демократії участі?

— Діалог на Майдані тепер більш значний, ніж під час помаранчевої революції. Тоді був ідол, на якого молилися. За дев’ять років люди стали мудріші, бо не апелюють до когось одного. Частина політиків намагаються висунути наперед як лідера Юлію Тимошенко. Однак від одноосібного вождізму навчений народ уже не в захваті.


Що позитивного сталося в країні за рік?

— Найголовніше — входження в Європу з дуже віддаленого ідеалу стало близьким рішенням. А якщо людина щось усвідомила, то це не змінити. Фарш не можна провернути назад. Те саме й зі свідомістю. Добре, що немає дефолту. Світова криза глибока, і це позначається на Україні. Але вона вистояла. Хоч би як ми лаяли пострадянських господарників, вони поки що не допустили цього.

Щодо мистецтва, то 2013-го публіка, як ніколи за роки незалежності, звернула увагу на письменників. Вони стали лідерами громадської думки — Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Марія Матіос, Сергій Жадан, Любко Дереш. Нарощується пласт української міської культури.


А негативні процеси?

— По-перше, поглиблюється розрив між людьми з дуже високими доходами та всіма іншими. По-друге, корумпованість судів зараз, як ніколи, висока. По-третє, на Майдан вийшли тітушки. Криза 1990-х позначилася на якості шкільної освіти, що породила таких людей.


Які проблеми виникнуть у найближчий час?

— Необхідно трансформувати енергію Майдану з його самоорганізацією в ухвалення відповідних законів і закріплення цінностей. Але хто це зробить? Нові, розважливі, сильні лідери. Вони мають прийти до влади не задля збагачення і бути абсолютно прозорими. Іншого люди не зрозуміють. Тоді те, про що в ембріональному вигляді мріє Майдан, почне набувати фізичних форм.


Де взяти цих лідерів?

— Вони мають самі з’явитися. У тому числі — з Майдану.


Чи зміниться поведінка Росії, особливо після московських угод 17 грудня?

— Це проблема насамперед України. З нами поводяться так, як ми дозволяємо. Щоб протистояти тиску Кремля, країна має бути сильною всередині. Нація та еліта повинні бути солідарні та згуртовані. Покарати винних у застосуванні сили до майданівців. Не вживати мову ненависті до політичних опонентів, хоча б при виході на міжнародну площину. Якщо ж Україна не змінюватиметься, то тиск Росії не зникне.


Куди все ж таки ми йдемо?

— У довгостроковій перспективі — в Європу. Звісно, зараз цей рух іде боком, як у краба.

І оскільки боком, то далеко не завжди оптимально і красиво. Зараз треба аналізувати ризики стосунків із Москвою. Міняти виконавчі кадри, щоб нові побудували запобіжники від російського економічного тиску. Тоді швидше зблизимося з Євросоюзом. Водночас багато європейців говорять: такі мирні зібрання, як зараз у Києві, майже ніде неможливі. Європи на Майдані більше, ніж деінде в ЄС — і це парадоксально. Американський сенатор Джон Маккейн здивований тим, що зібралась така кількість людей і все відбувається мирно. Це не дуже характерно для Заходу, а Україна демонструє таке вже вдруге. Перший раз — під час помаранчевої революції. У сусідній Молдові, наприклад, при подібних зібраннях били вітрини, були погроми. Це робить Україну дуже сучасною та перспективною в очах Європи і світу.


Текст: Людмила Парасківа, фото: Сергій Старостенко








Повернутися до головної сторінки